Хімія — вся заліковка синя

47

Я працюю в скромній посаді лаборанта на химфаке одного університету. Основна «клієнтура» — студенти-хіміки, а також біологи, геологи і географи. До останнім двом групам у мене претензій ніяких, для них хімія не є профілюючим предметом, так що і попит невеликий. Про біологів поки промовчу. А ось хіміки…

Не, я розумію, природничі науки зараз не настільки популярні (хімія чомусь особливо), тому очікувати якийсь «еліти» на химфаке не варто. Але все-таки мої уявлення такі, що людина, добровільно поступив на цей факультет, повинен мати хоча б якесь уявлення про предмет!

Йде практикум. Для досвіду потрібен розчин аміаку. Дівчинка бере склянку з азотною кислотою і запитує на повному серйозі:

— Інна, це аміак?

Ага, блін, аміак! На голову б тобі, люба, аміак цей вилити, щоб різницю відчула…

— Інна, а мені сульфіт натрію потрібен. Де він тут?

Показую на банку з написом «Na2SO3», що стоїть у дівчинки прямо перед очима:

— Чим тобі не сульфіт натрію?
— А, точно…

І добре б один раз — ні, це повторюється кожне заняття.

Те, що сульфіди і сірководень знаходяться у витяжній шафі і працювати з ними потрібно тільки там, не до всіх доходить і до кінця року — навіть запах не діє на свідомість.

Робота з сполуками берилію. Пояснюю всім, що вони отруйні, видаю рукавички, кажу, щоб носи, очі та інші частини тіла не чіпали, поки не знімуть рукавички і руки не помиють. Через якийсь час помічаю, що одна дівчина в цих рукавичках бере ручку і пише в зошиті спостереження, а інші стоять поруч і дивляться.

— Молодець, а потім рукавички знімеш і цю ручку руками будеш чіпати, а то і в рот потягнеш. Чого не попросила подружок записати спостереження?
— Ой, а що, воно правда отруйна?!

Ні, блін, приколююсь! А рукавички просто так видала, щоб пробірки незручно тримати було.

— А можна ми половину дослідів зробимо й додому підемо? А решта-з книжки перепишемо…

Господи, та мені взагалі все одно. Моя справа — реактиви та посуд приготувати і видати, іноді допомогти, якщо досвід складний, а не відстежувати, хто що зробив. Не хочете робити, поспішайте на гульки — ваша справа. Тільки не треба через тиждень питати у мене при оформленні лабораторної, що повинно було вийти тут, тут і там — у книжці, виявляється, не написано. На колоквіумі або іспиті попадеться така реакція, а в голові-порожньо.

— А що тут повинно вийти?
— А чому тут розчинилося, а тут ні?
— А чому тут газ пішов?

Блін, перед ким п’ять хвилин тому розпинався викладач, пояснюючи досліди?! І вони навіть не тупі: просто не хочуть або не вміють вмикати мозок навіть там, де немає нічого складного. Це дивує і задовбує.

З жахом чекаю настає навчального року і нових першокурсників. Кажуть, повинні бути ще «крутіше» торішніх.