Коли краще промовчати

17

Здрастуйте, дорогі мої любителі ділитися своєю думкою!

Мені — 25, моєму чоловікові — 43. Ви вже розумієте, до чого я? Мене неймовірно задовбали люди зі своєю думкою з приводу мого особистого життя.

Я з ним не тому, що він мені платить/купує/дарує. Так, платить за мене в кафешках і ресторанах. Так, купує. Так, дарує, і дарує те, що я хотіла. І пам’ятає, що мені подобається, я не тикаю пальцем у вітрину з примхливим виразом обличчя.

Я з ним незважаючи на те, що він важить в два рази більше за мене. Так, мені подобається його пузо. Мене він весь заводить. Так, з сексом проблем немає. І не буде, тому що чоловіки зберігають свою еректильну функцію до тих пір, поки їх збуджують їхні жінки. А я не планую ставати тіткою.

Так, я виходжу за нього заміж. Так, можу залишитися вдовою. Але з однаковою ймовірністю він може залишитися вдівцем.

Ні, я не хочу молодого «хлопчика». Поруч зі своїм чоловіком я відчуваю себе дівчинкою! Вряди-годи я не сильна жінка, а тендітна панянка, якій не треба нічого вирішувати.

І так, я поїду з ним хоч на край світу, тому що він мене не підведе. За останні п’ять років свого життя я не зустрічала хлопців, моїх ровесників, здатних дати таке відчуття захищеності.

Тому не варто кидати мені в спину образи, я промовчу. Але ось, якщо почує мій чоловік, вам не поздоровиться. І залиште свою думку про нас, як про парі, собі.