Курочка по зернятку

12

У моїй сім’ї, крім мене, ще дві жінки — мама і тітка — і обидві аж ніяк не Дюймовочки. У молодості, за їх твердженнями, обидві були тонкими і дзвінкими, але молодість пройшла, а разом з нею фігури газелей. Зі мною навпаки. Все дитинство і юність була пончиком, і тільки останні пару років з гордістю є власницею стрункої, красивої фігури. Дивлячись на мій прогрес, і мама і тітка вирішили згадати молодість і теж схуднути, але справа не рухається. Я довгий час думала, чому так, адже і їдять вони начебто сирки-салати, а потім помітила у них звичку, яка, виявляється, шкодила мені ще в дитинстві, але я тоді ще не вміла прислухатися до організму і визначати ситість.

— Ти чому залишила ложку? Доїдай! Залишила тут курям на сміх, куди це?

— Ну доїси салату, тут раз-два і все, миска чиста!

— І куди подіти половину котлети? Доїдай, раз почала!

А тепер порахуємо. Організм наївся, і тому я вирішую залишити. В моєму випадку я покладу залишки в контейнер і спокійно перекушу ними пізніше, або доїм на наступний день. У разі моїх родичок доїдати ложка салату, щоб миска стала порожньою, доїдати половина котлети, яку не доїла я, доїдати пара шматків ковбаси, щоб звільнилося блюдце. З усього цього в результаті виходить ще одна ціла порція їжі. Але це не вважається, адже це «залишки, які треба доїсти». А потім ці жінки сумно щипають себе за боки і зітхають, що ніяк не худнеться. Так ви, милі, слухайте свій організм, а не голос маразума, який категорично забороняє залишки їжі класти в холодильник. Задовбали.