Лицарі КК і Конституції

24

Мене задовбали «законники», ці дивні люди, надивившись голлівудських детективів і постановочних шоу на кшталт «Година суду». Вони вважають себе знавцями законів і правозастосовчої практики, бачать себе збоку такими лицарями без страху і докору і готові витрачати масу часу на крики про правосуддя.

Заходиш з таким лицарем КК і Конституції в магазин, набираєш продуктовий кошик і в якийсь момент помічаєш, що поклав собі прострочене молоко. Не дай тобі боже проговоритися супроводжує тебе «законника» про причину, по якій ти замінив пляшку на таку ж! Людина вибухне:

— Так вони права не мають! Ти на них можеш поскаржитися в Роскомнадзор, санепідстанцію і Павлу Астахову! Та їх так взгреют! А краще купи це молоко, а потім подай в суд, і тобі заплатять велику компенсацію!

— Вибач, мені потрібно просто купити молока. У мене немає часу на скарги; якщо хочеш, зроби це сам.

Після цієї фрази такі люди чомусь моментально включають задній хід: їм-де самим ніколи, не треба, і взагалі, це ж ти молочко-то прострочене знайшов, а не він?

Здавалося б, такі люди теж мають рацію. Зрозуміло, якщо не захищати свої права, світ буде ставати тільки гірше. Але й жити в світі, де по небу літають рожеві поні, а російські суди працюють у відповідності з не містить внутрішніх протиріч законодавством, теж якось дивно.

Виграти суд з гучним сусідом цілком можливо. Складно отримати від цього реальний результат: галасливий сусід як не відкривав двері поліції, так не відкриває її і судовим приставам, які хочуть впаяти йому гігантський штраф в чотири тисячі рублів. Я витратив кілька місяців свого часу на те, щоб упирю, будящему мене кожну другу ніч, присудили в повній відповідності з законом штраф, та й його не могли змусити сплатити. А, ну да, ну да, я просто «неправильно судився», звичайно ж…

Виграти суд з компанією, під час ремонту неякісно і криво поставила тобі батареї опалення, досить складно: у ГОСТах немає достатньо чітко окресленого поняття правильності кріплення батареї, а краса — це штука суб’єктивна. Ну так, вдалося виграти суд, батареї переставили, але, озираючись назад, звернення в іншу компанію і виправлення за свої гроші обійшлося б простіше, швидше і дешевше. Коштувала піррова перемога?

Виграти суд проти п’яного кретина, вывалившегося з-за припаркованого вантажівки тобі під колеса, дуже важко. Пішохід — священна корова, і навіть наявність сліду від екстреного гальмування і відсутність «зебр» і знаків на кшталт «діти» не гарантує тобі позитивного результату справи. Моя сестра відбулася легким переляком — вона всього лише позбавлена прав на декілька років. Могло бути і гірше.

Виграти суд проти вуличного грабіжника кавказької зовнішності та прізвища можна майже ніколи. Нехай на тебе одного стрибнули троє, нехай ти не завдав нападникам взагалі якихось ушкоджень, а сам в реанімації, нехай у тебе є натовп свідків — ти станеш винуватим, кавказці розваляться на лаві позивачів, а тобі залишиться молитися, щоб стаття була всього лише «розбійної», а не «межнационально-разжигательной». У мого приятеля таке судилище викреслило чотири роки з життя. Бач чого надумав — серед білого дня напав на невинних дагестанців, силоміць накинув їм кейс з ноутбуком, відібрав у одного травматичний пістолет і навіщо-то кілька разів вистрілив собі в живіт і ноги, потім забрав кейс назад і втік. Ясна річ: типовий російський фашист! Ату його!

Цей текст міг би бути і про російські суди, тупі, продажні, незаконні і нещадні, але я присвячую його саме «законникам», захлинається від захвату кожен раз, коли вони бачать з боку сюжет для чергового випуску судового шоу. Якщо ви так добре розбираєтеся в законах і так впевнені в їх торжестві, отримуйте адвокатську ліцензію, і я буду першим, хто найме вас в безлічі ситуацій, про яких ви так ради кликушествовать. Ми з вами приструним курців на сходовій клітці, змусимо продуктову намет викидати прострочений сир, доб’ємося лагодження та якісного чищення тротуарів в районі, повернемо права моєї сестри, відновимо на роботі мою подругу і витягнемо з в’язниці приятеля, який не побажав поділитися ноутбуком з бандитами «толерантної національності». Але якщо ви зовсім не готові піти до суду і відстоювати власні слова, якщо ви насправді нічого не знаєте ні законів, ні правозастосовної практики, якщо ви живете у вигаданому світі, де дільничний буде забороняти вашим сусідам палити на сходовій клітці, а не закурить там разом з ними, якщо все, що ви хочете — це розповісти мені, як я неправий, тому що не біжу до суду з приводу і без приводу, просто заткніться. А то я подам до суду вже на вас. За трепачество. Що, не знаєте такої статті? А от же Астахов в минулому «Годині суду» як раз про неї говорив…