Максиміліан Кольбе

133

Максиміліан Марія Кольбе (польськ. Maksymilian Maria Kolbe; в миру Раймунд Кольбе, польськ. Rajmund Kolbe; 8 січня 1894 — 14 серпня 1941) — польський католицький священик-францисканець, що загинув в Освенцімі, добровільно пішовши на смерть заради незнайомої йому людини.

10 жовтня 1982 Папа Іван Павло II зарахував Максиміліана Кольбе до лику святих як мученика, оголосивши його «святим покровителем нашого важкого століття». Є святим покровителем наркозалежних, політичних в’язнів, журналістів, радіоаматорів, в’язнів і рухів на підтримку життя.
Раймунд Кольбе народився в 1894 році в польському місті Здуньская Воля, що знаходився тоді на території Російської імперії. Він був другим сином Юліуша Кольбе-Julius Kolbe і Марії Домбровський-Maria Dąbrowska.
У 1912 році Максиміліана Марію Кольбе направили на навчання до Риму, де він вивчав філософію, теологію, математику і фізику. У 1915 році він захистив дисертацію і став доктором філософії, а в 1919 році отримав докторський ступінь з теології. Під час навчання в Римі він часто бачив бурхливі антипапские демонстрації; це і надихнуло його створити особливу церковну організацію — Militia Immaculata (Воїнство Непорочної Діви). Метою існування Воїнства стало звернення до Бога грішників і ворогів Церкви через заступництво Діви Марії. Кольбе вважав, що для досягнення цієї мети необхідно використовувати останні досягнення науки і техніки, в першу чергу — технології масових комунікацій. Сам він був до війни радіоаматором-коротковолновиком, особистий позивний, зареєстрований в грудні 1938 року — SP3RN.
Максимилиа́н Ко́льбе всемирная история
У 1918 році Кольбе був висвячений на священика, а ще через рік повернувся в тепер вже незалежну Польщу, де почав активно проповідувати в ім’я Непорочної Діви. Незабаром неподалік від Варшави на абсолютно порожньому місці він заснував величезний монастир Непокалянув (в перекладі з польської — монастир Непорочної Діви). До складу величезної монастирського комплексу входили редакція журналу «Лицар Непорочної», семінарія, радіостанція, оснащена новітнім обладнанням друкарня, залізнична станція, автостоянка, пожежна команда, склади, швейні, столярні, швейні, слюсарні майстерні і навіть невеликий аеродром. Сумарний щоденний тираж випускаються в Непокалянуве газет становив 230 000 примірників, а загальний тираж щомісяця виходять журналів — понад одного мільйона. Кожен монах був зобов’язаний оволодіти хоча б однією цивільною спеціальністю, завдяки чому в монастирі були свої льотчики, машиністи, складачі, журналісти, радисти, водії, столяри, слюсарі, кравці.
У 1930-х рр. Максиміліан Кольбе здійснив низку місіонерських подорожей в Китай і Японію. На околиці японського міста Нагасакі він заснував японський Непокалянув, японоязычную газету і семінарію. В Японії цей монастир став одним з найвідоміших католицьких монастирів. Всупереч синтоїстським канонами, Кольбе побудував свій монастир не у найкращому місці, так, щоб його від міста відділяла гора. Але виявилося, що він був правий: у серпні 1945 р. Нагасакі був знищений атомною бомбою, але основний удар припав на той бік гори, де було місто, а монастир не постраждав. Вслід Кольбе радам японців, і всі плоди його старань, вся монастирська братія загинули б.
Максимилиа́н Ко́льбе всемирная история
Після того, як Німеччина напала на Польщу, Непокалянув став притулком для тисяч біженців, у тому числі для 2000 євреїв, яких Кольбе ховав від нацистів. Під його керівництвом заробила нелегальна радіостанція, в передачах якій викривалися звірства німецьких окупантів.
17 лютого 1941 року Максиміліан Кольбе був заарештований гестапо і ув’язнений до варшавської в’язниці Павяк. 28 травня того ж року його перевели в Освенцим. Він став номером 16670. Есесівці постійно били його кованими чобітьми, змушували бігом носити непідйомні тяжкості (це при тому, що він був калікою-туберкулезником, у нього було тільки одне легке), але він не тільки зберігав силу духу, але й іншим допомагав, як міг. Навіть у таких нелюдських умовах о. Максиміліан продовжував свою пастирську діяльність — втішав, хрестив, сповідав, пошепки здійснював богослужіння. Він сам попросив відвести йому місце в найбруднішому місці барака — біля дверей, де стояла параша, щоб завжди мати можливість благословляти виносяться померлих в’язнів.
Максимилиа́н Ко́льбе всемирная история
У липні 1941 року з блоку № 14, в якому жив отець Максиміліан, зник в’язень. Втікача знайти не вдалося (пізніше з’ясувалося, що він потонув у вигрібній ямі). Тоді заступник коменданта табору оберштурмфюрер СС Карл Фрицш відібрав 10 осіб, яким судилося померти голодною смертю в блоці № 11. Це покарання Фрицш призначив науки і на залякування ув’язненим, щоб більше ніхто не намагався втекти. Всіх мешканців барака побудували, залишили без вечері (його у них на очах вилили в канаву), а весь наступний день люди знову провели в строю під палючим сонцем. Ввечері прийшов Фрицш і став відбирати 10 смертників. Один з відібраних ними людей, польський сержант Франтішек Гаевничек заплакав і сказав: «Невже я більше не побачу дружину і дітей? Що ж тепер з ними буде?» І тоді Кольбе вийшов з ладу і запропонував Фрицшу своє життя в обмін на життя Гаевнічека. Фрицш прийняв його жертву.
Максимилиа́н Ко́льбе всемирная история
Сидячи в смердючій камері й помираючи від голоду і обезводнення, о. Максиміліан продовжував підтримувати товаришів по нещастю. Вони проводили час в піснях і молитвах. Через два тижні Кольбе і троє інших смертників були ще живі. 14 серпня 1941 року, напередодні свята Успіння Пресвятої Богородиці, старший з лазарету Ганс Пліч отримав наказ негайно покінчити з в’язнями. Кольбе і його трьом товаришам була зроблена ін’єкція фенолу. На наступний день тіло Максиміліана Кольбе кремували, а прах розвіяли за вітром.
У 2011 році в Польщі виявили єдину кіноплівку, на якій зображений Максиміліан Кольбе. Відеоматеріали знайшли і оцифрували монахи францисканці в архівах монастиря Непоколянув, розташованого в гміні Тересин в 40 кілометрах на захід від Варшави.
Максимилиа́н Ко́льбе всемирная история
У 1971 році папа римський Павло VI зарахував Максиміліана Марію Кольбе до лику блаженних. 10 жовтня 1982 Папа Іван Павло II у присутності Франтішека Гаевнічека, в урочистій обстановці під оплески 200 000 віруючих, офіційно зарахував Максиміліана Кольбе до лику святих мучеників.
Святий Максиміліан — один з десяти святих мучеників XX століття, на честь яких у Вестмінстерському абатстві в Лондоні були споруджені статуї.
У літургійному календарі Римо-Католицької Церкви 14 серпня є днем пам’яті святого Максиміліана Марії Кольбе.