Ми влаштуємо вечірку, а тебе не запросимо!

33

У дитинстві мені обіцяли мультики, але в призначений час на них не перемикали. На нагадування відмахувалися, на прохання робили зауваження, на вмовляння влаштовували скандал, звинувачували у скандалі мене, волоком за шкірку тягли в ліжко. На наступний день нагадували, що я знову всім псування вечір.

Свято. Мені пити не можна, немає навіть дитячого шампанського. Але трошки дорослого можна. Трошки — це чарка ще радянського кришталю, у неї поміститься цілий стакан. Трошки коньяку на денці чарки для горілки це жах і кошмар. Цілу склянку шампанського — норм.

Пікнік на природі. Ні, руками їсти не можна, тільки серветки. Похідна посуд це фу, як бомжі (де бомжі їдять з дорогого посуду?), тільки одноразові тарілки і стакани. Прибирати за собою «і тягнути весь цей сміття» знову ж фу.

Мати купила шашлик, але спочатку його потрібно ще раз прожарити з картоплею, в маслі і з салом, а інакше їсти не можна. Жодних шампурів, в будинку немає навіть паличок, «а то че як ці, ну, як дикуни».

І так у всьому. Використовувати речі не за призначенням та не використовувати те, що потрібно. Псувати передчуття свята, а то не по-людськи. Бути як всі і дружити тільки з потрібними людьми, спілкуючись на офіційних заходах, але не дай бог з кимось затусити за інтересами. Захоплення присікаються, сумно-сіре існування заохочується. Совкові батьки, як же ви задовбали!