Можна вийти через ваше вікно?

2


Общага політеху, кімната на 3-му поверсі, під вікном асфальт. Літо, вечоріє, вікно відчинене навстіж, ми з сусідом по кімнаті Олегом, розморені спекою, лежимо і дрімаємо на своїх ліжечках. Раптом стукіт у двері, в кімнату входить незнайомий хлопець, з порога задає питання:
— Мужики, дозвольте через ваше вікно вийти?
Сусід, як пізніше з’ясувалося — машинально, ствердно киває головою. Я, бачачи цей кивок, трохи «подвисаю», думаючи, що не розчув питання, і теж ніби як не заперечую. Гість швидко знімає черевики, залишає їх у порога, бадьорим кроком перетинає кімнату і застрибує на підвіконня. Ми з Олегом синхронно кидаємося на нього і встигаємо перехопити у «напівпозиції», вчепившись в нього з двох сторін.
— Ти чого твориш? Бухий? Обкурений? Ми зараз тебе зв’яжемо і в дурку здамо!
— Мужики, все нормально! Я через 3 кімнати від вашої живу, двері зачинилися, а мені туди терміново треба потрапити — спізнююся на поїзд! Під нашими вікнами карниз по всій стіні проходить широкий, я зараз по ньому спокійно до свого відкритого вікна дійду і все буде в порядку.
— Ти добре подумав?!
— Так, все нормально буде — відповідаю! Немає у мене часу на інший варіант.
Ми з сусідом в сум’ятті, трохи послаблюємо захоплення. Хлопець різким рухом звільняється, стає на карниз і йде уздовж стіни. Переконуємося, що він проник-таки у свою кімнату, і, заспокоєні повертаємося на свої ліжечка, жваво обговорюючи ситуацію.
Знову стук у двері, входить той же хлопець. Ми з Олегом в один голос:
— Що? ЗНОВУ?!!!
— Не, я тільки черевики забрати. Спасибі вам, хлопці — ДУЖЕ виручили! … а от у двох ближніх кімнатах мене просто через двері нах»й послали, навіть не дослухавши…