Наш ВУЗ перейшов на самообслуговування

41

Раніше я з подивом слухала і читала обурення, зводяться до того, що вступник до вищого навчального закладу повинен знати і вміти більше, ніж викладачі, і задавалася питанням: а навіщо тоді йти вчитися до людей, які знають менше тебе? Тепер ось з’ясовується, що вчити ці люди своїх студентів і зовсім не зобов’язані.

Дорогі викладачі, ви, звичайно, добре влаштувалися. Ви взагалі нікому нічого не зобов’язані, можете на лекції не ходити, розповідати на них історії своєї бурхливої молодості замість предмету, перебувати в повному маразмі і начисто заперечувати все нові дослідження в своїй області, вимагати, щоб студенти навчалися за вашої брошурці 70-х років випуску, коротше, витворяти все, що завгодно. Якщо студенту не подобається — нехай скаржиться, або сама шукає інформацію. Сам нехай план складе навчальний і займається. Він же у ВНЗ прийшов!

Стоп. Хвилиночку. Одне питання. А навіщо взагалі ви тоді потрібні в цій картинці? За що ви свої зарплати отримуєте? За минулі заслуги? За історії про вашу першу любов на лекції з вищої математики та байки про ваші фронтові пригоди замість семінару з античності? За цінна думка про те, що дівчатам нічого робити у вашій спеціальності, висловлюване в хамських формах?

Без сумніву, ви не зобов’язані бігати за студентами і дбайливо класти їм в ротики розжований матеріал. Але певні зобов’язання перед людьми, які здали вступні іспити, пройшли конкурс і прийшли до вас вчитися у вас. Хоча б у рамках сухий посадової інструкції, більшого ви і правда не зобов’язані, але й на менше не маєте права. І те, що студент повинен сам шукати інформацію, означає, що він повинен шукати її в ДОПОВНЕННЯ до даної вами, а не ЗАМІСТЬ неї.

Ну і окремо про чарівний пасаж із скаргами: в бутність мою студенткою провідного столичного університету скаржилася я, разом з усією своєю групою, на одного відвертого неадеквату. В результаті перша за семестр лекція за участю згаданого професора таки відбулася. На неї прийшов декан, поставив стоячи весь потік, і на підвищених тонах, з переходом на особистості, відчитав нас у тому сенсі, що ми ніхто і звати ніяк, і він завжди стане на сторону шановного професора, свого особистого друга, а у разі ще однієї скарги всім нам не бачити дипломів.

Я ж кажу — чудово влаштувалися.