Не можна, але якщо дуже хочеться…

25

Встигла я попрацювати практично на всіх «улюблених» посадах — і офіціанткою, і продавцем, в різних магазинах і ресторанах. А задовбали мене начальники, від яких не знаєш,чого очікувати.

Ось я продаю плаття. Перед першим робочим днем начальниця суворо попереджає: сукні з манекенів ні під яким приводом не продавати, не знімати і не віддавати. Нехай покупець піде до сусіда, але манекенів не роздягати. «Ага, — киваю я, — все зрозуміло».

Заходить чоловік і просить сукню з манекена. Хвилин двадцять з ним препираюсь, пояснюю те, що пояснювали мені. Потім в зал виходить начальниця, чує предмет спору, елегантним рухом руки паяє мені штраф і відправляє знімати сукню з манекена. Що за фігня?

А ось я офіціантка. З ранку на кухні знайшли червиві гриби, тому сьогодні нікому не можна продавати грибний суп. Як на зло, п’яний відвідувач виходить криком і пропонує шестизначні суми, але вийміть так положьте йому грибний суп. Спочатку ввічливо, потім вже не дуже пояснюю, що сьогодні з грибним супом доведеться перепаде. Злий клієнт кличе менеджера, який знову-таки штрафує мене і командує бігти на кухню і замовляти кухарям грибний суп для дорогого гостя.

Неуважаемые начальники та директора! Ви вже або того, або не того. Задовбали!