Перший світ пріоритетів

219

Мені здавалося, що мені вже зовсім пофіг на рекламу. З’являється в полі зору щось- завжди можна відвернутися, голосно волає — зменшити у свого телевізора звук, а в громадських місцях просто ігнорувати. А вже газетну рекламу ніхто читати і поготів не змушує. Просто я звикла, наприклад, в транспорті мати перед очима якийсь друкований текст, зовсім не обов’язково переживаючи за його сенс.

І все-таки сьогодні реклама в безкоштовній газеті мене зачепила. В черговий раз пропонують стати багатими, вклавши свої гроші саме в таке-то установа. Пишуть, як погано, важко й принизливо бути бідним, наскільки краще бути багатим або хоча б забезпеченим… Хто ж сперечається!

А выморозил мене один з критеріїв їх багатства:

Хотіли б ви мати машину, якою поступляться дорогу навіть при виїзді з другорядної на головну?

Ні, я свої кошти вкладати в це установа точно не буду. Бо ще більше, ніж бути «багатою», я хотіла б жити в суспільстві, в якому пріоритет проїзду визначається правилами руху, обов’язковими для всіх транспортних засобів незалежно від їх цінового класу.