Пікантні подробиці

31

Викладаю фортепіано дітлахам, в тому числі і у них вдома. Приходжу якось до братам Сергію (восьми років) і Андрюші (шести). Зазвичай мама присутня і контролює обстановку, але в цей раз їй потрібно було терміново піти, і вона, віддавши вказівки хлопчакам вести себе ідеально, «а не то…», віддалилася.

Першим займається старший, молодший поводиться напрочуд пристойно і терпляче чекає своєї черги. У якийсь момент в мозку проноситься думка, що в квартирі дивний запах, але я поринаю в урок і про це забуваю.

Приходить чергу займатися Андрійкові. Він сідає, але ніяк зосередитися на уроці не може, так як дуже гордий собою і жадає заохочення за зразкову поведінку:

— Андюся добре себе вів, тихо, не заважав Сееже займатися?
— Так, молодчина, зовсім дорослий хлопчик, а зараз давай подивимося в нотки і почнемо…
— Андюся зовсім-зовсім не шумів, все робив тихо-тихо?
— Так-так, я обов’язково похвалю тебе мамі, коли вона повернеться. Давай почнемо грати цю пісеньку.
— Андюся навіть в туалет давним-давно по-великому сходив, а водичку не зливав, щоб не шуміти, Сееже не заважати!