Раби не ми — раби німі

59

Те, як ми втратили 70-річний працю наших батьків та дідів з побудови придатного, зручного громадського ладу, стало вже притчею. Якщо взяти і подивитися на культуру тих часів, то помітні цікаві речі: про робочої людини знімали фільми, писали пісні і всіляко шанували, оскільки це саме той, хто відповідає за кінцевий продукт. Існування робітника без начальства можливо (хоча досить незручно), існування менеджера без робочих вже марно. В наші ж часи ринок праці перетворився чорт-ті що під стараннями кадровиків, які беруть на себе занадто багато влади і керуються якимись нелогічними віянь західної моди.

Добре, роботодавець є споживачем послуги, і ставитися до нього варто як до клієнта. Але чомусь цей клієнт у більшості випадків займає пасивно-агресивну або взагалі панську позицію. І привід мого невдоволення лише в тому, що це виглядає зовсім нелогічно.

Дзвонимо по оголошенню. У відповідь завжди пропонується вислати резюме по електронці. Тут бачу абсолютно жирний мінус, оскільки абсолютно не зрозумілий результат такої дії. Роботодавець замість вирішення завдання найму стає якимось колекціонером, творцем бази даних представлених на ринку фахівців. Хоча, щоб зрозуміти, наскільки людина підходить для роботи, точніше, чи варто з ним спілкуватися на співбесіді, достатньо трьох хвилин телефонної розмови. В іншому випадку все це Екшн ство починає нагадувати історію з покупцем, який сам не знає, чого хоче. Працівник ніби як і не потрібен, але є азарт до отримання якомога більшого за ті ж гроші, хоча цього часто і не треба. Коротше, жінка вибирає чоловіка. Реальні пропозиції за досить довгу кар’єру мені висували як раз ті роботодавці, хто не боявся спілкуватися відразу ж особисто, а резюме просили взяти з собою, та й то не завжди.

В бурхливо розвивається сьогодні Китаї влада любить керуватися приказкою: «Не важливо, якого кольору кішка, головне, щоб вона ловила мишей». А ви, товариші, можете продовжувати шукати «камаз» за ціною «газелі», щоб використовувати його в роботі, для якої «газелі» як раз і достатньо. Тут видно тільки нерозумне бажання мати надмірність і обдурити продавця «камазу». Незабаром і я стану роботодавцем, і не буду повторювати свої помилки. Прибуток важливіше понтів.