Ці очі навпроти

19

А у мене накопичилося кілька ласкавих для любителів подивитися на сидячого навпроти у громадському транспорті. Сидиш собі в автобусі, в вус не дуєш, і тут випадково натикаєшся на допитливий погляд якоїсь тітоньки. Вона не дивиться, не поглядає, а саме витріщившись — вивчає з ніг до голови, ніби я мадагаскарський тарган. Виразно сканує мою одяг і обличчя прискіпливим слідчим поглядом. Ох! Я не знаю, куди подіти очі, починаю подумки провалюватися під землю і прикидати, не ростуть у мене на голові квіти або не покрита я випадково риб’ячою лускою.

Та розумію я, що в пробці нічим зайнятися. І якщо ви не дивились в мобільний телефон або роман, то неодмінно починаєте задумливо розглядати сусіда. Але, уявіть собі, це когось бентежить. Мене, наприклад, в дитинстві вчили, що пильно дивитися на незнайому людину — неввічливо, і навряд чи комусь це сподобається. Б’юся об заклад, будь на моєму місці, ви б самі в кращому випадку здивувалися: «Чого цей дивак витріщився?», а в гіршому — відчули себе об’єктом стеження.

І начебто зовнішність у мене цілком пересічна, і одягаюся не ексцентрично. Однак регулярно зустрічаюся в автобусі з яким-небудь неймовірно цікавим товаришем. Транспортні роззяви, у мене на вас алергія.