У незнайомого селища на безіменній висоті

19

Проходив стажування в службі судових приставів. Перший тиждень провів в канцелярії.

— Доброго дня, мені б подивитися, як виконавче провадження просувається.
— Прізвище?
— Моя?
— Ваша, ваша. Ви боржник чи стягувач?
— Ні, я один стягувача, він попросив дізнатися. Він в іншому місті живе.
— Номер справи знаєте?
— Ні.
— Прізвище боржника?
— Теж не знаю.
— Прізвище одного.

Мовчить хвилини дві, згадує.

— Не пам’ятаю, з голови вилетіло.
— Що ж ви від мене хочете?
— Дізнатися, як виконавче провадження просувається.
— Яке?
— Одного мого з Уфи.
— Уявляєте, вельми проблематично дізнатися, як йде провадження у невідомому справі.
— А можна прізвища проговорити? Я згадаю одразу.
— Звичайно, можна. Москва — місто зовсім невеликий, і боржників в ньому практично немає. Тільки у нас прийом через чотири години закінчиться.
— Що ж мені робити?
— Подумайте. Наступний прийом у четвер.

— Наступний!